Друк

«Чи можуть працівники ПМПК в межах міста (району) навчального закладу провести навчальний семінар про особливості дитини з синдромом Дауна для педагогічних працівників, у яких в групі, класі є така дитина?»

Безумовно можуть. Просвітницька і консультативна робота – функції ПМПК, вони представлені у планах їхньої роботи.

«Який механізм організації такого заходу?»

Необхідно звернутися до завідувача найближчої до місця Вашого проживання консультації і обговорити пропозицію.

«Яка процедура подання апеляції на висновок ПМПК? Куди його подавати у разі необхідності?»

Дії консультації районного рівня (районної (міської)) слід оскаржувати в консультації обласного рівня (обласні, республіканська АР Криму, Київська та Севастопольська міські); дії консультацій обласного рівня оскаржуються в Центральній консультації, що функціонує при Міністерстві освіти і науки України.

Процедура проста: зорієнтуватись в яку консультацію йдете: обласного рівня чи в Центральну, зателефонувати будь-якого робочого дня, отримати необхідну інформацію. Прийом відбувається за попереднім записом. Пам'ятайте: Ви вільні у виборі консультації для оскарження, маєте право поминути обласну і звернутись в Центральну. В обох випадках пакет документів має бути той, що передбачений чинним Положенням, Розділ IV, стор. 9. Для проходження обстеження в Центральній консультації потрібний Висновок тієї консультації, на яку скаржитесь, та копія «Картки стану здоров'я і розвитку дитини», оригінал якої залишається у тій же консультації.

Інформація про консультації обласного рівня та Центральну відкрита. У даному буклеті подана вичерпна інформація про місце їх знаходження,  телефони,  адреси,  ім'я завідувача.

«ПМПК радить індивідуальне навчання гіперактивній дитині з синдромом Дауна однак батьки категорично проти. Як бути?»

У такому випадку поняття «категорично проти» є некоректним. Гіперактивний розлад із дефіцитом уваги (ГРДУ) у дітей – проблема складна. Слід не протестувати, а шукати вихід. При цьому дбати не лише про свої права, але й інших: вчителя і однокласників дитини. Одним із шляхів є інклюзивне навчання, при якому може бути забезпечений супровід асистента вчителя.

Індивідуальне навчання для дитини з ГРДУ може бути для неї рятівним і дискримінуючим, обмежуючим активність життєдіяльності, стати причиною штучного стримування розвитку дитини, затримки формування її самостійності і соціально-комунікативних навичок. Індиві­дуальне навчання на нетривалий час найчастіше буває корисним, запобіжним засобом накопичення негативного досвіду. Важливо вчасно таке навчання отримати і вчасно знову повернутися до колективного.

Все залежить від ступеня вираження патологічних порушень у дитини, стан якої при ГРДУ буває різним і майже у всіх випадках потребує копіткої, системної і тривалої роботи. Парадоксальним при ГРД є факт, що такій дитині дуже необхідні стосунки і взаємодія з однолітками, які мають серйозний терапевтичний ефект. У живому багатоманітному спілкуванні у них формуються і закріплюються соціальне значимі навички стримування власних реакцій, імпульсивних дій, здатність слухати, бачити інших, узгоджувати з ними свої дії, терпіти, чекати, підкорятися тощо.

Визначення форми навчання (колективна чи індивідуальна) для дитини з ГРДУ істотно залежить від оцінки тяжкості порушень цього стану – наскільки її поведінкові особливості потребують зовнішнього контролю і наскільки негативно можуть впливати на працездатність однокласників. Батьки, розуміючи необхідність перебування дитини з ГРДУ в колективі повинні не лише виправдовувати її особливості, але й мають знати, що ця проблема не лише педагогічна, але й медична. Для її подолання потрібна фахова підтримка відповідного лікаря. Необхідно дбати про постійний або регулярний зв'язок з дитячим психоневрологом, разом з ним шукати адекватні медичні засоби. При цьому серйозно слід переглянути сімейне виховання, ставити перед дитиною вимоги, давати позитивні установки, дбати про дисципліну, допомагати їй зосереджуватись, дотримуватись плану і вчитися не заважати, а отже поважати інших.