Друк

«З урахуванням рівня загального і розумового розвитку дитини з СД існує потреба перебування такої дитини в умовах ДНЗ до 8 років. Як це нормативно врегульовано?»

«З урахуванням рівня загального і розумового розвитку дитини з СД існує потреба перебування такої дитини в умовах ДНЗ до 8 років. Як це нормативно врегульовано?»

Відповідно до п.1 ст. 12 Закону Україну «Про дошкільну освіту» право на перебування у дошкільних навчальних закладах гарантовано дітям віком від двох місяців до шести (семи) років. Діти, яким станом на 1 вересня поточного року виповнюється 6 років, мають право за бажанням батьків перебувати в дошкільних навчальних закладах до 7 років.

Водночас, п.1 ст.12 Закону України «Про дошкільну освіту» визначено, що для дітей віком від двох до семи (восьми) років, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, тривалого лікування та реабілітації функціонує дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) компенсуючого типу. Строки перебування дитини у дошкільному закладі обумовлені не типом закладу, а особливостями розвитку дітей, які його відвідують. Тому, у разі відвідування дитиною дошкільного закладу загального типу, на неї розповсюджується визначена законодавством норма.

Положенням про дошкільний навчаль­ний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 305, визначено, що навчальний рік у дошкільних навчальних закладах роз­починається 1 вересня і закінчується 31 травня, а оздоровчий період триває з 1 червня по 31 серпня.

Відтак, переведення дітейзоднієївікової групи до іншої здійснюється з 1 вересня поточного року. Діти шести (семи) років, які ідуть до школи з 1 вересня, мають право відвідувати дошкільний навчальний заклад до кінця оздоровчого періоду.

«За якими навчальними програмами повинні навчатися діти з СД?, Хто це визначає?, Хто складає індивідуальний навчальний план (програму)?»

Всі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються в класі з інклюзивним навчанням навчаються за Індивідуальною програмою розвитку. При розробленні програми до уваги беруться висновки психолого-медико-педагогічної консультації.

Індивідуальна програма розвитку розробляється групою фахівців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент вчителя, психолог,  вчитель-дефектолог та інші) із обов'язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють, з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з особливими освітніми потребами. Вона містить загальну інформацію про учня, систему додаткових послуг, види необхідної адаптації та модифікації навчальних матеріалів, індивідуальну навчальну програму та за потреби індивідуальний навчальний план.

Група фахівців протягом 1-2 місяців (в залежності від складності порушення) вивчає можливості та потреби дитини, фіксує результати вивчення: її вміння, сильні якості та труднощі, стиль навчання (візуальний, кінестетичний, багатосенсорний та інші, особливо якщо один зі стилів домінує), у чому їй потрібна допомога; інформація щодо впливу порушень розвитку дитини на її здатність до навчання (відомості надані психолого-медико-педагогічною консультацією).

Вся інформація повинна бути максимально точною, оскільки вона є підґрунтям для подальшого розроблення завдань.

Для дітей з особливими освітніми потребами, які мають інтелектуальні порушення та зі складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку) на основі робочого навчального плану школи розробляється індивідуальний навчальний план з урахуванням рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації та на основі Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Для проведення корекційно-розвиткових занять в індивідуальному навчальному плані учня передбачається від 3 до 8 годин на тиждень (кількість годин визначають відповідні психолого-медико-педагогічні консультації).

До складання індивідуальної навчальної програми залучаються батьки. Вони повинні мати чітке уявлення про те, чому навчання дитини потребує розроблення індивідуальної навчальної програми. Така співпраця забезпечує інформування батьків про потенційні можливості дитини, динаміку її розвитку та дає можливість налагодити партнерські стосунки між сім'єю та педагогічним колективом школи.

Оформлення та ведення відповідної документації покладається на асистента вчителя.

«Чи можуть дитину з особливими освітніми потребам, в тому числі з синдромом Дауна, взяти в садочок без щеплень? На які документи посилатися, якщо у закладі відмовляються брати таку дитину?»

У даному випадку порушується право дитини на здобуття освіти, що гарантовано Конституцією України та Законом України «Про освіту».

В офіційному листі Міністерства освіти України від 25.05.2011 № 0/9-389 «Про дотримання порядку прийому дитини до дошкільного навчального закладу», даються роз'яснення щодо можливостей та процедури прийому нещеп.пених дітей до дошкільних навчальних закладів: «Відмова керівника дошкільного навчального закладу у прийнятті дитини до закладу без відповідних профілактичних щеплень суперечать діючому законодавству України. За наявності відповідних медичних довідок встановленого зразка із висновком лікаря, у якому зазначено, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад,  керівник закладу зобов'язаний прийняти дитину до закладу.»

«Чи повинні батьки дитини з СД питати у інших батьків дозволу на включення своєї дитини в групу дошкільного навчального закладу?» і «Як подолати стигматизацію дитини з СД в групі/класі?»

Ні, не повинні. Всі батьки рівно як і діти, мають однакові права. Вихователь групи повинен підготувати батьківський колектив до прийняття дитини з особливими освітніми потребами, запланувати заходи, які б допомогли батькам познайомитися один із одним, познайомитися із дітьми. Адже непорозуміння виникають тоді, коли у батьків групи є певні страхи і упередження щодо дітей з особливими освітніми потребами. Таким заходом можуть бути перші батьківські збори. Спілкуючись у колі батьки по черзі розповідають про свою дитину, те, що вони хотіли б про неї розповісти. Таким чином, вони починають розуміти, що кожна дитина має свої особливості, але багато що в них є спільного. Бажано запросити на такі збори практичного психолога, в арсеналі якого є спеціальні вправи, спрямовані на згуртування батьківського колективу.

Побудова гармонійних стосунків в учнівському колективі багато в чому залежить і від професіоналізму педагога. Адже саме він моделює бажану поведінку дітей, перш за все своїм ставленням до дитини з особливими освітніми потребами. Діти дошкільного віку схильні до наслідування. Тому шанобливе, дружнє ставлення до дітей породжує в колективі дружні, довірливі стосунки.

«Що робити, якщо хтось із батьків заперечує проти перебування дитини з синдромом Дауна в групі, класі?»

Права і обов'язки учасників навчально-виховного процесу визначені Положенням про відповідний тип навчального закладу. Якщо між батьками виникають конфлікти, завдання адміністрації закладу цей конфлікт врегулювати. При цьому використовуються різні стратегії: і адміністративні,  і психологічні.

Як показує досвід експериментальних навчальних закладів, де ще до моменту залучення дитини з особливими освітніми потребами ведеться відповідна робота з підготовки батьківського та учнівського колективу, такі конфлікти не виникають. Тверда позиція адміністрації щодо цінностей інклюзивного навчання та просвітницька робота серед педагогів і батьків дає можливість уникнути подібних конфліктних ситуацій.