Друк

Деякі аспекти навчання дітей молодшої школи з вадами розумового розвитку

Професія вчителя – це людинознавство… Адже вчитель весь час спілкується з школярами, колегами-вчителями, батьками своїх вихованців.

Результати роботи вчителя з’являються нешвидко. Має проминути кілька років, а можливо, десятки літ. Але роботу вчителя-вихователя видно вже тоді, коли переступаєш поріг класу. Бачиш, як спілкуються діти, як вони пишуть, читають, наскільки затишно в класі, як розмовляють діти на перервах, як вони беруть участь у житті школи та класу.

Важливим фактором в роботі є психологічна та професіональна готовність до уроків.

Психологічна готовність передбачає наявність у педагога таких особистих рис, як людяність, доброзичливість, співчуття до дитини, позитивне ставлення до роботи з нею.

Стиль спілкування педагога з дитиною має позитивно впливати на її розвиток, подолання причин первісного дефекту й не допускати появи вторинного дефекту в розвитку та поведінці. Професійна підготовка передбачає опанування знань про важливість педагогічної корекції та вміння її організувати.

Враховуючи загальне зниження пізнавальних можливостей, порушення абстрактного мислення, навчання проводиться в полегшеній формі, обсяг та характер навчального матеріалу адаптується до пізнавальних можливостей кожного учня. Через низький рівень логічних процесів розумововідсталим дітям важко виділити основне з прочитаного, тому насамперед слід спрощувати структуру знань та практичних дій, забезпечувати послідовність та наступність у корекційно-виховній роботі.

Одним з основних симптомів розумово відсталих дітей є малорухомість нервових процесів, що зумовлюють затримку їх психічних процесів – сприйняття, уявлення, запам’ятовування та відтворення, мислення, практичної діяльності. Через це навчання таких дітей і корекцію їхніх вад здійснюють у повільному темпі, з неодноразовим повторенням.

Враховуючи швидку втому учнів та втрату працездатності під час виконання певних завдань на уроках, потрібно впроваджувати елементи гри, творчий підхід до виконання завдань, які несуть емоційно-позитивне забарвлення та викликають інтерес до поставлених завдань на уроках.

У роботі з дітьми, які мають особливі освітні потреби, слід дотримуватись такої стратегії:

-  звертати увагу на зусилля дитини, а не на результат;

-  давати чіткі вказівки;

-  заохочувати дітей до самостійних дій;

-  використовувати творчий підхід до виконання завдання.

Молодший шкільний вік – це особливий етап, коли визначається спрямованість особистості. Кожний урок – це нова сходинка, пелюстка,  струмочок, які так необхідні для набутих і майбутніх знань, без яких дитина не може впоратись із завданнями. Адже кожна дитина має право на успіх.