Друк

Навчання і виховання дітей дошкільного віку із дитячим церебральним паралічем

Стратегічна мета навчання і виховання осіб з порушеннями психофізичного розвитку (діти з особливими потребами) – повноцінна інтеграція в суспільство, їхня спроможність нарівні із здоровими однолітками нести соціальні навантаження, сприймати інтелектуально-естетичні цінності суспільства, опановувати морально-етичні норми людських взаємин. Досягнення визначеної мети можливе лише за наявності відповідних умов для розвитку і виховання цієї категорії.

З народженням в сім'ї дитини з подальшим діагнозом «дитячий церебральний параліч» усі зусилля батьків спрямовані в першу чергу на те, щоб відновити втрачені чи недостатньо розвинені фізичні функції. Діти проходять численні курси лікування та медичної реабілітації. Дуже часто поза увагою батьків залишається інтелектуальний і психосоціальний розвиток дитини, оскільки на це не залишається вже часу й сил. Тому для батьків важливо усвідомити, що максимальний розвиток здібностей хворої дитини з опорою на її збережені психічні і фізичні можливості – важлива умова входження в соціальне життя як повноправного члена суспільства. Розпочинати цю роботу слід якомога раніше. Одним із найважливіших етапів є вплив на психічний розвиток дитини у дошкільному віці, оскільки в цей час закладається основа для подальшої навчальної діяльності. Тому батьки дитини, разом з вихователем дошкільного закладу, мають проводити систематичну роботу, яка допоможе дитині із ДЦП розвиватися та підготуватися до шкільного навчання.

Завдання вихователів – ретельно планувати гнучкі і цікаві заняття, які б відповідали можливостям кожної дитини. Більшість занять проводяться в підгрупах (2-3 дітей) або індивідуально.

На основі адаптованої програми вихователь розробляє індивідуальний план, а група стає динамічним мінливим середовищем, яке відповідає дитячим можливостям і потребам. Вихователь має враховувати стадії розвитку кожної дитини і розробляти такі індивідуальні заняття, які б гарантували успішність процесу навчання і розвитку кожного малюка.

Особливості навчання і виховання дітей із ДЦП обумовлені первинною структурою дефекту, яка виявляється у рухових порушеннях, основними з яких є параліч і парези, порушення м'язового тонусу. Саме через враження рухової сфери у цієї категорії дітей спостерігається порушення зорових, слухових, тактильних, кінестатичних відчуттів та сприймань, що негативно позначається на формуванні зорових образів, уявлень, впізнаванні знайомих предметів. З порушеннями зорово-моторної координації тісно пов'язані порушення просторових уявлень і просторового орієнтування – співвідношення елементів у просторі, розуміння пропорції і перспективи. У значної частини дітей з ДЦП спостерігається недостатність мовленнєвої діяльності. 

Специфічними корекційними завданнями для дітей із ДЦП є:

• розвиток загальної і дрібної моторики;

• уміння визначати властивості предметів на основі чутливості (зорової, тактильної, слухової); визначати форму, розмір, колір предметів;

• розвиток просторових функцій: взаємне розміщення предметів у просторі, орієнтування у полі діяльності, орієнтування в навколишньому просторі;

• здійснювати контроль за регуляцією власних дій;

• розв'язувати у процесі трудової діяльності мислитель ні завдання в наочно-дійовому та в наочно-образному плані;

• орієнтуватися в довкіллі;

• корекція та розвиток мовлення: співвідносити слова з реальними образами, знати та оперувати назвами предметів праці у побуті, мовленнєве опосередковувати етапи діяльності – планування, поточне виконання дій, підведення підсумків виконаного.

Відповідно до цих завдань програма «Крок назустріч» складається з таких розділів:

1.  Фізичний розвиток:

а)   маніпуляційні дії;

б)   аналіз і контроль руху;

в)   самообслуговуюча праця.

2.Сенсорика.

3.Мовленнєвий розвиток.

4.Математика.

5.Художньо-естетичний розвиток.

В Адаптованій програмі «Крок назустріч» завдання передбачені відповідно до вікових та фізичних можливостей дітей із ДЦП.

Важливим фактором, який впливає на розвиток особистості дитини, є умови сімейної взаємодії. Від того, як ставляться до дитини в родині, залежить формування її самоставлення, оскільки дитина змалку звикає дивитися на себе очима своїх батьків. Тому дуже важливо вихователеві з перших днів перебування дитини в групі дошкільного закладу налагодити з батьками дружні стосунки, основані на взаємодовірі, взаємоповазі, взаємодіях. Розділ програми «Робота з батьками» допоможе в успішній реабілітації хворої дитини.

Адаптована програма рекомендована для вихователів дошкільних навчальних закладів (спеціалізовані групи) та батьків.

1. Фізичний розвиток

Комплекс вправ для поліпшення рухової моторики

1.Кінчик великого пальця правої руки почергово торкається кінчиків вказівного, середнього, безіменного пальців і мізинця («пальчики вітаються»).

2.Та ж сама вправа виконується пальцями лівої руки.

3.Пальці правої руки доторкаються до пальців лівої руки по черзі («вітаються»): спочатку великий палець з великим, потім вказівний із вказівним і т.д.

4.Пальці правої руки одночасно вітаються з пальцями лівої руки.

5.Випрямити вказівний палець правої руки й обертати ним («оса»).

6.Ті ж самі рухи одночасно виконуються вказівними пальцями лівої руки, а потім – обох рук.

7.Витягнути вгору вказівний і середній пальці правої руки, а кінчики безіменного пальця і мізинця з'єднати з кінчиком великого пальця («зайчики»).

8.Та ж сама вправа виконується пальцями лівої руки, а потім – обох рук.

9.Катання кульок із пластмаси.

10.Розривання паперу на дрібні шматочки.

11.Нанизування кілець, великих ґудзиків, намистинок.

12.Застібання ґудзиків.

13.Розв'язування та зав'язування вузлів.

14.Шнурування черевиків.

15.Складання пірамідок, будиночків.

16.Пальчикові ігри («сорока-білобока»).

17.Тіньовий театр.

18.Ліплення, малювання, штрихування, робота з мозаїкою, паличками, конструюванням тощо.