Друк

Значення мотивації у роботі з обдарованими дітьми

Сучасний світ відрізняється великим потоком інформації. Але не завжди факти, що цікаві учням є корисними. Безліч шкідливих занять здаються їм привабливішими, ніж навчання в школі. Така тенденція не сприяє ефективній роботі з обдарованими дітьми. Для досягнення високих результатів учнів у навчально-дослідницькій діяльності важливо формувати їх стійку внутрішню мотивацію. Перед кожним педагогом стоїть завдання сформувати в обдарованого учня саме таку мотивацію щодо навчально-дослідницької діяльності.

Термін «мотивація», в широкому смислі використовується в усіх галузях психології, які досліджують причини та механізми цілеспрямованої поведінки людини.

Мотивація – це один із найважливіших факторів поряд із здібностями, знаннями, навичками, який забезпечує успіх у діяльності. Це сукупність спонукальних факторів, які викликають активність в організмі і визначають його спрямованість.

Продуктивність діяльності, її процес і результат визначаються, по-перше спрямованістю мотивів і змістом, по-друге, силою, активністю мотивів.

Мотив – це реальне спонукання, яке змушує людину діяти у певній життєвій ситуації, за певних умов [1].

Навчальна мотивація залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів і проявляється в умовах навчальної діяльності. А.К.Маркова зазначає, що «навчальна мотивація складається з ряду спонукань, які постійно змінюються і вступають у нові зв’язки один з одним. Тому становлення мотивації – не просте зростання позитивного або посилення негативного ставлення до навчання, а ускладнення структури мотиваційної сфери, спонукань, які входять до неї» [2]. У зв’язку з цим аналіз мотивації навчальної діяльності вимагає не лише визначення домінуючого мотиву, але й врахування всієї структури мотиваційної сфери людини.

При роботі з обдарованими дітьми важливо робити акцент саме на внутрішній мотивації, оскільки вона спрямована на зміст навчального процесу. З метою залучення обдарованих учнів до навально-дослідницької діяльності слід спиратися на ті мотиви, що є провідними для їхнього віку. Для молодших школярів – це пізнавальні мотиви (інтерес до нових знань, фактів, навчальних вмінь та навичок), для підлітків – позиційні мотиви (прагнення зайняти свою позицію у відносинах з оточуючими, отримати їх схвалення, заслужити авторитет), для юнаків – соціальні мотиви (місце в суспільстві, професія, сім’я).

Прийоми, що сприяють формуванню мотивації, різноманітні. Вони спрямовані на створення сприятливої психологічної атмосфери, що підтримує пізнавальну активність учнів, у тому числі:

- включення в колективні форми діяльності;

- залучення учнів до оціночної діяльності та формування адекватної самооцінки;

- співпраця учня і вчителя;

-сприяння пізнавальній активності учнів, створення творчої атмосфери;

- креативна форма викладання матеріалу (емоційність мови, пізнавальні ігри, цікаві приклади та досвід).

Розвитку мотиваційної та пізнавальної сфери учнів сприяє вміле поєднання різних методів, засобів і організаційних форм, що використовуються педагогами в процесі навчання. До інформаційних методів навчання можна віднести демонстрацію, експертизу, повідомлення, відеопоказ, інструктаж, аналіз різних носіїв інформації, екскурсії, інтерв’ю. Оперативні методи – робота з підручниками, опорні схеми, технологічні картки, тренінги, експерименти, самостійна робота – активізує учнів при вивченні різних предметів. Важливим є використання і творчих форм навчання: проектування та дослідження.

Педагоги повинні мати високо розвинені компетентності щодо мотивації навчання. Рівень розвитку цієї компетентності визначається через такі критерії:

1) демонстрація учням можливості використання засвоєних знань на практиці;

2) демонстрація знань прийомів і методів, спрямованих на формування інтересу учнів як до предмету в цілому та і до його окремих тематичних напрямків;

3) використання знань, щодо інтересів та потреб учнів, організації навчальної діяльності, доборі методів і форм роботи;

4) використання навчальних завдань таким чином, щоб учні відчули свій успіх;

5) надання можливості учням самостійно ставити і вирішувати завдання в рамках досліджуваної теми.

Отже, можна сказати, що в сучасній школі мотивація невід'ємна частина роботи з обдарованими дітьми. Навчальний процес не може відбуватися без щирого інтересу і бажання навчатися. Тому педагогам необхідно постійно вдосконалювати методи і знаходити нові прийоми залучення школярів до вивчення предмету. Велику увагу необхідно приділяти психологічній атмосфері в класі, використовувати авторитет вчителя не для пригнічення, а для запозичення цієї сили для вирішення дослідницьких проблем, досягнення цілей. Оцінюючи, вказувати на позитивні моменти. Аналізуючи помилки не переходити на особистості, а узагальнювати найбільш поширені невірні моменти і розбирати їх разом з учнями. Для обдарованих дітей важливо створювати ситуацію успіху, щоб підтримувати та розвивати талант. Поряд з традиційними формами роботи, потрібно використовувати нестандартні уроки: уроки - конкурси, уроки - КВК, уроки-естафети, уроки - свята, уроки - подорожі, уроки - телемости, уроки - засідання, уроки - концерти, щоб обдаровані діти прагнули дізнатися більше і бачили перспективу своєї діяльності.