Друк

Розумова відсталість

Серед учнів загальноосвітніх шкіл можуть бути й такі, що не в змозі засвоїти програму навіть початкових класів ЗОШ ні за умов додаткової роботи вчителя, а ні при дублюванні 1 класу. Такі діти відрізняються низьким рівнем загальної обізнаності, конкретністю мислення, примітивністю суджень, бідністю словника, несформованістю зв'язного мовлення, коливанням уваги, стійким зниженням працездатності, низьким рівнем научуваності. Це діти з розумовою відсталістю.

Розумова відсталою називають дитину, в якої стійко порушена пізнавальна діяльність внаслідок органічного ураження головного мозку.

В залежності від віку, в якому відбулося ураження головного мозку, розрізняють олігофренію та деменцію.

Олігофренія – стійке незворотне порушення психічного розвитку, з перевагою інтелектуальної недостатності, внаслідок вродженого чи набутого в ранньому дитинстві (до 2 років) ураження кори головного мозку. Для олігофренії характерна тотальність ураження: мислення в цілому, темпу психічних процесів.

Деменція – виникає при ураженні мозку в віці після 2 років, коли значна кількість мозкових структур вже сформована. Для деменції характерна парціальність інтелектуальних розладів. Наприклад, при травматичній деменції найбільш характерним є розлад пам'яті; для деменцій пов'язаних з інфекційними ураженнями нервової системи характерні грубі порушення уваги.

За ступенем зниження інтелекту олігофренія поділяється на групи: легка розумова відсталість (дебільність), помірна розумова відсталість (імбецильність нерізко виражена), тяжка розумова відсталість – (виражена імбецильність), глибока розумова відсталість – (ідіотія).

Легка розумова відсталість (ЛРВ) (дебільність) – найлегший ступінь слабоумства. (ІQ – 50-70). Основний контингент спеціальної школи складають діти з легкою розумовою відсталістю. Програма спеціальної школи складена з врахуванням психологічних особливостей дитини. Основну увагу спеціальна школа приділяє не рівню освіти, а соціальній адаптації та професійно – трудовій підготовці дитини.

В дошкільному віці інтелектуальний дефект виражений негрубо, в шкільному – значно. Мислення дітей з ЛРВ наочно-образне, наочно-дійове, конкретне. Недостатньо розвинена здатність до узагальнення, порівняння, встановлення внутрішніх зв'язків між предметами. Судження примітивні, нерідко несуттєві. Діти погано розуміють зміст прочитаного. З трудом засвоюють кількісний зміст числа. Навіть прості задачі розв'язують лише за допомогою. Мова бідна. Словник побутового характеру, фраза примітивна, нерідко аграматична. Діти з легкою розумовою відсталістю можуть мати всі порушення мовлення, як і нормально розвинені діти, нерідко мають локальні розлади мовлення – алалію, афазію. Новий матеріал краще сприймають з опорою на наочність. Емоційно – вольова сфера незріла: в поведінці імпульсивність, відсутня допитливість, слабкість ініціативи. До життя діти з ЛРВ пристосовуються добре.

У дітей з легкою розумовою відсталістю нерідко спостерігаються розлади шкільних навичок:

Алексія – повна нездатність чи втрата здатності оволодіння процесом читання.

Дислексія – часткове порушення процесу читання, яке виявляється в характерних стійких помилках.

Аграфія – порушення письма, повна нездатність оволодіти процесом письма або втрата навичок письма. Здатність до копіювання, зазвичай, зберігається.

Дисграфія – часткове порушення процесу письма, при якому спостерігаються стійкі помилки: спотворення та заміни букв, перевертання звукоскладової будови слова, порушення злитності написання окремих слів в реченні, аграматизми на письмі.

Акалькулія – нездатність виконувати математичні дії. Діти з акалькулією не в змозі провести арифметичні дії навіть в межах 10.

Діти, у яких визначено діагноз: дислексія, дисграфія, акалькулія працюють не за загальним планом класу, а по індивідуальному плану, який складає вчитель по мірі засвоєння дитиною матеріалу.

Діагноз «акалькулія» виставляється лікарем-психіатром з 3-го класу. Підставою для припущення, що у дитини акалькулія, може бути те, що на протязі тривалого часу вчитель систематично працює з дитиною по формуванню елементарних математичних знань, але вони не засвоюються. Дитина погано орієнтується у числовому рядку, не формується поняття про число, не засвоює склад числа, арифметичні дії виконує лише на конкретному матеріалі в межах 10-20, і то з допомогою.

Рішення про навчання учнів за індивідуальним планом по предмету приймається педагогічною радою за поданням шкільної ПМПК, або психолого-медико-педагогічного консиліуми.

Пам'ятка для вчителя, який працює з дитиною, що має легку розумову відсталість:

1. Пам'ятайте, що час, протягом якого дитина може концентрувати увагу – 5-7 хвилин, в кращому випадку – 15 хвилин.

2. Матеріал подавайте в доступній формі.

3. З метою активізації активної уваги міняйте види діяльності.

4. Навчання повинно носити предметне – наочний та практичний характер.

5. Спиратись на більш розвинені здібності дитини в подоланні недостатності інтелектуальної сфери.

6. Для дітей з низьким рівнем працездатності зменшуйте об'єм завдань.

7. Враховуючи слабку пам'ять, матеріал подавайте малими дозами, з багаторазовим повторенням.

8. Закінчуйте заняття, коли дитина втомилась.

9. Відносьтеся з повагою до дитини та її батьків.

Помірна розумова відсталість (імбецильність). Середній ступінь розумової відсталості. ІQ = 35-49. У спеціальних школах навчаються за індивідуальними програмами розвитку в окремих спеціальних класах. Можуть відвідувати реабілітаційні центри, групи при спеціальних школах, направлятися до будинків-інтернатів для дітей – інвалідів УСЗН. Навчання проводиться за індивідуальними програмами розвитку дитини, які складають фахівці закладу після психолого-педагогічного вивчення дитини. Рекомендована соціальне – трудова реабілітація.

Діти (більшість) самостійно пересуваються, здатні оволодіти навичками самообслуговування. Мислення конкретне. Недостатньо розвинута мова з аграматизмами. Здатні виконувати під контролем елементарну фізичну роботу (підмітати, переносити невеликий вантаж, клеїти конверти тощо). При регулярних заняттях в групах будинків-інтернатів навчаються читати буквар за 4-5 років. Читання неусвідомлене.

Тяжка розумова відсталість – ІQ = 20-34. За інтелектуальним розвитком діти схожі на групу дітей з помірною розумовою відсталістю, проте у них більш страждає моторика, Мовою не користуються. В спеціальних школах не навчаються. Рекомендується соціально-побутова, або медико-соціально-побутова реабілітація, влаштування до будинків для дітей-інвалідів системи УСЗН, центри реабілітації.

Глибока розумова відсталість (ідіотія) - ІQ менше 20. Діти не навчаються. Рекомендується соціально-побутова, або медико-соціально-побутова реабілітація, влаштування до будинків-інтернатів для дітей-інвалідів системи УСЗН.

Фізичний розвиток може бути різним. Одні діти самостійно ходять, інші – не пересуваються. Мислення та мова майже зовсім не розвинені. Діти не говорять. Себе обслуговують частково, або ж зовсім не обслуговують. Емоції обмежені реакціями задоволення та гніву. Працездатність стійко втрачена. Такі хворі потребують постійного догляду.